Василь Стус «Як добре те, що смерті не боюсь я»: біографічна основа твору, основні ідеї та образи, художні засоби поезії!

Сьогодні перед нами зразок філософської та патріотичної лірики – поезія “Як добре те, що смерті не боюсь я” Василя Стуса. Дізнайтесь про біографічну основу та  історію написання, основні ідеї та образи твору, проаналізуйте художні засоби поезії разом з нами!

Текст поезії “Як добре те, що смерті не боюсь я”

Як добре те, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що перед вами, судді, не клонюся

в передчутті недовідомих верств.

Що жив, любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

і в смерті обернуся до життя

своїм стражденним і незлим обличчям.

Так хочеться пожити хоч годинку,

коли моя розів’ється біда.

Хай прийдуть в гості Леся Українка,

Франко, Шевченко і Сковорода.

Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі

уже не ремствуй, позирай у глиб

у суще, що розпукнеться в грядуще

і ружею заквітне коло шиб.

Аналіз поезії “Як добре те, що смерті не боюсь я”

Вид лірики поезії “Як добре те, що смерті не боюсь я”Вірш належить до патріотичної та філософської лірики.

Жанр поезії “Як добре те, що смерті не боюсь я”

Її жанр можна визначити як медитацію або вірш-заповіт.

 Провідні мотиви поезії “Як добре те, що смерті не боюсь я”

 Її провідні мотиви – незламність борця з тоталітарним режимом та духовний заповіт поета своєму народові.