Микола Хвильовий “Я (Романтика)”: коротко про автора, аналіз твору, цитатна характеристика персонажів!

Цикл статей про твори з програми ЗНО з української літератури продовжує матеріал про психологічну новелу “Я (Романтика)” Миколи Хвильового. Ця стаття, як і решта текстів про літературні твори на нашому сайті, має чітку структуру: аналіз твору, цитатна характеристика персонажів, скорочений переказ твору!

Коротко про автора

Справжнє ім’я – Микола Григорович Фітільов.

Письменник, засновник Вільної академії пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ).

Ініціатор літературної дискусії 1925-1928 рр. (автор закликів «Геть від Москви!», «Дайош психологічну Європу!»)

Представник літературної течії «романтика вітаїзму».

Аналіз твору “Я (Романтика)”

Літературний рід твору “Я (Романтика)”

епос

Жанр твору “Я (Романтика)”

новела

Присвята твору “Я (Романтика)”

«цвітові яблуні»

Літературний напрям твору “Я (Романтика)”

імпресіонізм

Тема новели “Я (Романтика)”:

протистояння добра і зла в душі героя, роздвоєність його особистості (чекіст і людина).

Головна ідея новели “Я (Романтика)”:

невідповідність між ідеалами революції та засобами їх досягнення, засудження революційного фанатизму, жорстокості.

Композиція новели “Я (Романтика)”:

ліричний заспів і три частини

Характерні особливості новели “Я (Романтика)”:

• розповідь ведеться від першої особи;
• поєднання картин-марень героя (галюцинацій) та картин моторошної реальності.

Персонажі новели “Я (Романтика)”:

«Я» – главковерх «чорного трибуналу», доктор Тагабат, дегенерат, Андрюша, Марія (мати «Я»).

Цитатна характеристика персонажів новели “Я (Романтика)”

«Я»

«Я чекіст, але я і людина» (герой про своє роздвоєння).

«Я, главковерх чорного трибуналу комуни, — нікчема в його руках (доктора Тагабата), яка віддалася на волю хижої стихії».

Мати

«Моя мати — втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків. Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна».

Доктор Тагабат

«Злий геній, безжальний до своїх жертв». «Я бачу тільки білу лисину й надто високий лоб».

Андрюша

«Похмурий, наївний, печальний».

«Андрюшу призначили в “чека”, проти його кволої волі. Цей невеселий комунар, коли треба енергійно розписатись під темною постановою — “розстрілять”, завше мнеться, завше не ім’я і прізвище на суворому життьовому документі ставить, а незрозумілий та химерний хвостик».

Дегенерат

«Вірний вартовий із дегенеративною будівлею черепа. Мені видно лише його трохи безумні очі, але я знаю: у дегенерата — низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс. Мені він завжди нагадує каторжника, і я думаю, що він не раз мусів стояти у відділі кримінальної хроніки».